Николаенко В. М.

ЛІТОПИС ПОХОДУ

Горганіада в дощ та туман.

05.09.10 – 09.09.10

Примітка: Ґорґа́ни — система гірських хребтів у зовнішній смузі скибових Українських Карпат, які розташовані у Івано-Франківській та Закарпатській областях. Вони простягаються на 75 км з північного заходу від долини Мизунки і Ріки, на південний схід до долини Пруту, а ширина із заходу на схід становить 40 км.

День нульовий (субота) 4 вересня 2010р.

О3 годині група збирається на вокзалі, в 3-40 сідаємо в поїзд Харків – Івано-Франківськ і через 25 годин в 4-50 ми в Івано-Франківську.

Особливості: дорога триває 25 годин, не вистачило горілки.

День перший (неділя) 5 вересня 2010р.

О 5-20 сідаємо в дизель Івано-Франківськ – Стрий , їдемо до Долини, звідти автобусом до Мислівки. О 9-15 в Мислівці зійшли з автобуса. Нас зустрів дощ, який то посилювався, то слабшав, але не припинявся. Зразу рушили по дорозі вздовж Свічі. За годину (10-15) поворот, переходимо Свічу по мосту і йдемо вздовж Правича.  Спочатку йдемо по дорозі, проходимо яблуневий сад, вирубки, ліс з моховим килимом. Дорога закінчується і розпочинається стежка, яка спочатку йде полого, а потім (12-30) починається різкий підйом і за годину (13-30) доходимо полонини Мшана. На Мшаній багато ягід, вода за полониною з витоків р. Мшана. Піднімаємося трішки вище полонини і в 14-00 ставимо табір (перевдягаємося, сушимося, вигріваємося).

Особливості: дорога і стежка добре марковані, втратити важко, дров достатньо, вода недалеко(за полонину вниз метрів 50).

— пройдено 13 км.  пташиного польоту  (за картою, не враховуючи рельєфу місцевості);

— час в дорозі 4 год. 45 хв. (включно з відпочинками та перекусом).

День другий (понеділок) 6 вересня 2010р.

Чергові встають о 6-30, сніданок і вихід в 9-45. Погода начебто сприятлива, дощу немає, незначний туман. Стежка йде стрімко вгору через ліс, весь покритий мохом, потім пологий рейшток, з джерелом обабіч і чорницями та брусницями. В10-50 виходимо на перемичку між Лисаком та Яйко-Ілемський. Звідси розпочинаємо підйом на Яйко, що йде спочатку жеребом, потім кам’яними розсипами і в12-00 ми на Яйко. Весь Яйко покритий ягідниками чорниці та брусниці. Ми фотографуємо, посвячуємо новачків в туристи. В цей час туман затягнув гори навколо і ми, не звернувши увагу на неправильно повернутий вказівник на г. Молода, не звіривши напрямок за компасом, пішли в тому напрямку і через деякий час зрозуміли, що втратили стежку і напрямок. Знайшли стежку праворуч, по якій пішли, як зрозуміли, в бік г. Сиваня. В 13-30 знайшли добре облаштовану колибу (туристичний притулок) з стоячим джерелом. Після перекусу в 14-30 вийшли в напрямку р. Мшана. Спочатку йшли по стежці, потім стежка поступово втрачає обриси і ми пішли вниз без стежки. Спочатку йшли через ліс, потім вийшли на вирубку і далі пішли по руслу потічка, яким вийшли (17-00) до р. Мшаної. В цей час кілька разів намагається зірватися дощ. Перейшли річку, вийшли на дорогу і пішли вниз по течії. В 17-40 пройшли сараї, в 18-20 дійшли до напіврозваленої колиби лісорубів (можна заховати речі від дощу), де й стали табором. Наш намет чергує, воду беремо в річці, вечеряємо, купаємося в Мшаній. Ввечері починається дощ і йде майже цілу ніч.

Особливості: маркування на Молоду не знайшли, стежок багато, на стоянці дров достатньо, вода недалеко в Мшаній.

— пройдено12 км. пташиного польоту (за картою, не враховуючи рельєфу місцевості);

— час в дорозі 8 год. 35 хв. (включно з відпочинками та перекусом).

День третій (вівторок) 7 вересня 2010р.

Чергуємо; встаємо в 6-30, вихід від хатинки в10-00. Йдемо в напрямку Осмолоди, проходимо «Гідрологічну пам’ятку верхове болото Мшана», наче всипане ягодами. В 10-50 доходимо до мосту через Мшану на г. Молоду, нам ліворуч по дорозі. В 11-50 переходимо міст через р. Котелець і в 12-50 магазин в с. Осмолода. Біля магазину місцеві нам показали іншу дорогу( не через Матагів, а через г. Фашори). 14-00 ми хто в брід майже по пояс, хто на Уралі, переходимо р. Лімницю. Йдемо вгору, зустрічаємо лісорубів, виявляється що ми йдемо не тією дорогою, тобто на г. Фашори. Повертаємо до Лімниці і йдемо вгору, вздовж річки до підвісного мосту (лавка по місцевому). Звідси в 15-00 починаємо дуже крутий підйом на Соферу.  Стежка йде серпантином, далі по самому хребту Матагів пологий підйом до облаштованої колиби (туристичний притулок), під хребтом (18-10). Вода трішки нижче колиби, беремо звідти, хоча джерело та озерце застійні. Розташовуємося на другому поверсі колиби, на першому готується вечеря та сушка речей. (ввечері в мене піднялась температура, я вирішив не їсти і відлежатися).

Особливості: стежка добре маркована, головне на неї втрапити, краще йти за картою, в місцевих не питати. Дрова біля притулку всі вибрані, потрібно приносити здалеку, вода недалеко (трохи нижче притулку), застійна, потрібно кип’ятити, але сміливці пили так.

— пройдено 16 км. пташиного польоту (за картою, не враховуючи рельєфу місцевості);

— час в дорозі 8 год. 10 хв. (включно з відпочинками та перекусом).

День четвертий (середа) 8 вересня 2010р.

Встаємо о 7-00, вихід 9-15. Піднімаємося на хребет, йдемо через жереб, потім серпантином за годину (10-15) проходимо вершину 1795м. В 10-40 приєднується стежка з Кузьминецького перевалу, ще за 5 хв. проходимо бліндажі, лишаємо рюкзаки біля стежини і піднімаємося на г. Висока 1803 м. З гори видимість метрів 10, туман, робимо фото і йдемо далі. Потім розпочинається нудний та вбивчий для ніг спуск по каменях, мимо Ігровища, в тумані до перевалу Боревка (полонина Погар) (13-00). Під час спуску періодично зупиняємося поїсти чорниць, брусниць. В 13-30 поставили табір трішки вище перевалу Боревка. (Хребет Сивуля вирішили брати завтра, боялись, що не стане сил та часу.) Ввечері недалеко від нас стали поляки, що йшли від Осмолоди нашим маршрутом. З ними ми налагодили дипломатично-бартерний контакт за пляшкою C2H5OH. Вечір та ніч знову дощ.

Особливості:  стежка добре маркована, втратити важко, на стоянці  дров мало, вода недалеко (трішки вище по стежці)- малопотужний але чистий струмок Лопушна. На самому перевалі (полонина Погар) дуже вогко, як на болоті.

— пройдено 8 км. пташиного польоту (за картою, не враховуючи рельєфу місцевості);

— час в дорозі 4 год. 15 хв. (включно з відпочинками та перекусом).

День п’ятий (четвер) 9 вересня 2010р.

Наш намет чергує, встаємо о 4-00, інших піднімаємо по приготуванні їжі. Вихід 6-30. 7-00 доходимо розвилки та повороту на г. Боревка, 7-40 на Боревці, звідки відкривається вид на кам’яні розсипи та жереп хребта Сивуля, але туман та хмари швидко затягують хребет. Майже за годину 8-35 ми на г.Лопушна, через півгодини 9-05 відпочиваємо на руїнах бліндажів. Інколи починався невеликий дощ, проте він не заважає нам по дорозі їсти ягоди, якими покритий хребет. Вперше від Яйко з’являється зв’язок МТС, йдуть дзвінки додому. В 10-00 ми на г. Сивуля.

Примітка: г. Сивуля висота : 1818 м Одна з вершин хребта тієї ж назви. Найвища вершина Ґорґан, знаходиться на вододілі верхів’їв річок Лімніці та Бистриці-Солотвинської у Івано-Франківській області. Має дві конусоподібні вершини висотою 1836 м (г.Сивуля-Велика, Лопушна) і 1818 м (г.Сивуля-Мала). Складена сірими грубошаровими пісковиками. Вкрита кам’яними розсипами і осипищами пісковикових уламків розміром до 3 м, що сприяє поширенню обвально-осипних процесів, особливо у місцях знищення дерев і чагарників. «Кам’яні ріки» опускаються схилами до висоти 1400 м і нижче. Рослинність до висоти 1400-1600 м представлена ялиновими лісами, вище криволісся з сосни гірської (жерепу). Відкриті кам’яні розсипи вкриті лишайниками і мохами. Об’єкт туризму.

Спуск з Сивулі починаємо по великих каменях , потім по розсипах траверсуємо Малу Сивулю, проходимо мимо «фігурних» окопів –бліндажів і в 11-15 стаємо на обід під руїнами туристичного притулку 1939 р. В12-00 виходимо спочатку йдемо по старому польсько —  чеському кордону,(зелений маршрут) але потім після тривалих дебатів, враховуючи час в дорозі, час відпусток, а я особисто «стерті до колін» ноги, пішли по червоному маршруту ( легший та коротший). В 13-00 пройшли полонину Рущина з мальовничим урочищем, урвищем Пекло і почали спуск в долину Салатрука. 13-15 пройшли джерело смачної води, 14-20 розвилка( зелений маршрут в с. Зелене – ліворуч, нам праворуч по червоному). Виходимо на полонини урочища Боярин. 14-30 на полонині, хлопці ходили до колиби, хотіли купити молока, його не було. Від полонини почався м’ясний (тобто ноги в м’ясо) спуск по дорозі та під дощем до потічка Салатручіль. Вздовж потічка в 16-00 дісталися р. Салатрук. Тут вирішили не зупинятися і пішли зразу до автобусної зупинки с. Бистриця, куди дісталися в 17-50. В місцевому магазині випили кави зі спиртом, набрали продуктів та питва, 18-30 на подвір’ї старої школи поставили табір, купалися в Салатруку. Остання ніч в горах пройшла миттєво.

Особливості:  стежка добре маркована, втратити важко, хіба що на валунах і в туман. На полонині Рущина та урочищі Пекло потрібно робити днівку (місцевість різноманітна і цікава для детального огляду та обстеження), а не просто пробігти мимо.  Дрова є, джерело-50 м. на захід від розвалин притулку . Стоянка на шкільному подвір’ї без особливостей (магазин та газовий пальник)

— пройдено 25 км. пташиного польоту (за картою, не враховуючи рельєфу місцевості);

— час в дорозі 11 год. 20 хв. (включно з відпочинками та перекусом).

День шостий (п’ятниця) 10 вересня 2010р.

Встали 5-30, зібралися, о 6-30 пазиком виїхали в Надвірну, звідти 9-15 автобусом Яремче – Хмельницький до Івано – Франківська. Зразу взяли квитки на 11-25 Ів-Фр  — Харків до Сум.

Особливості: дорога триває 25 годин, ну дуже втомлива.

День сьомий (субота) 11 вересня 2010р.

В 12-20 вокзал Суми, тепло, сухо та сонячно, останні фото. Так завершилась наша подорож Горганами.

За весь час походу:

— пройдено 74 км. пташиного польоту (за картою, не враховуючи рельєфу місцевості);

— час в дорозі 37 год. 05 хв. (включно з відпочинками та перекусом).

Склад групи: Тьома Іванович                                 літопис є суб’єктивним,  пропозиції,

Тьома Леонідович                            відгуки пишіть в коментарях на блозі

Ярік                                                    http://brodyaga.org/club/club.php/user/177/blog/

Саня                                                  14.09.10 творив Ніколаєнко В. М. Іра

Та я Михалич

P.S. — незважаючи на те, що цей похід для мене особисто був не зовсім вдалий (неправильно підібрав взуття і до кінця походу майже не міг іти) додам — хто не був в Горганах, той не бачив справжніх гір (на території України);

— осінній похід, відсутність  туристів на стоянках(зустріли лише дві групи поляків);

— море ягід та, кажуть, грибів(грибів на бачив, бо не грибник і дуже швидко йшли).

Відпустка випала на травневі свята. Була мета пройтися Горганами, але з групою не склалося (хвороба, робота та ін.). Тож знайшов на бродязі повідомлення від Влада Охріменка і вирішив приєднатися до його групи, піти в Крим.

ДОВІДКА: КРИМСЬКІ ГОРИ — гірська система на півдні Кримського півострова. Простягається на 180 км. з півд.-зах. на півн.-сх., від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма з крутими південними і пологими півн. схилами: Головне, Внутрішнє і Зовнішнє. Внутрішнє і Зовнішнє — це класичні куести. Переважні висоти 700—1200 м, макс. 1545 м (г.Роман-Кош).

30.04.10 О 20-й годині почала збиратися група на залізничному вокзалі. В 21-15 почали сідати в вагони, я їхав окремо від основної частини групи, тобто скромно і нічого цікавого.

1.05.10 Прибули в Сімферополь в 11-30 квитки на Старий Крим були лише на 15-15. Цей час посвятили прогулянкам по місту та відпочинку в парку. До Старого Криму  доїхали в 17-00 зробили фото під знаком «Сурб-Хач 4». До монастиря дійшли в 18-10, за півгодини пройшли екскурсією по монастирю, побували на служінні, набрали води з місцевого джерела. За годину ходу від монастиря дійшли (19-45) до «т/с Лесная глушь», де й поставили табір, розвели багаття і була перша похідна вечеря.

ДОВІДКА: Монастир Сурб-Хач. У глибині лісу на південному заході від Старого Криму знаходиться вірменський монастир Сурб-хач. Назва перекладається як Святий хрест, його пов’язують з древнім хачкаром (кам’яним хрестом) VI століття, який був вивезений до Криму з древньої вірменської столиці Ані в XIII столітті.

Монастир являє собою цілий комплекс, в якому були і оборонні, і господарські споруди, а також бібліотека і навчальний заклад для хлопчиків. Тут готували священиків для всієї вірменської діаспори на захід від Криму — для Литви, Польщі, Молдови, Болгарії і країн Західної Європи. Усього в околицях Старого Криму було 4 вірменських монастиря.

Гірськими стежками можна пройти і до руїн інших споруд. Чудові джерела, водоспади, багаті плодами ліси і вершини з приголомшливими видами усе ще мало відомі серед туристів.

Монастир Сурб-Хач є єдиним збереженим монастирським комплексом Вірменської Апостольської Церкви XIV-XIX столітті на території України.

— пройдено приблизно 6,5 км (по карті без врахування перепадів висот)

— час в дорозі з привалами 2год 45 хв.

2.05.10 Другий день походу. Черговий встав  о 6-00, вся група о 7-00. Після сніданку зібралися і в 9-00 вийшли на маршрут. По дорозі зустріли групу що складалась аж зі 102 туристів. Проходження цієї групи нагадувала прольот саранчі, після них не лишилося дров, води, вільної полянки. В 10-20 вийшли на відкриті схили г. Лиса зробили кілька фоток. А в 10-45 вийшли біля «т/с Френк-Мезер», що була праворуч. Звідси відкривалася панорама навколишніх гір, зі скалами серед лісу, видно дитячий табір, Лєсноє, Пєрєваловка, а далі проглядається Судак. Після невеликого перепочинку спустилися вниз в долину річки Аджибєй. Вздовж потічка дійшли до балки Дар-Богаз, де й стали на обідній привал (11-55). (звідси ліворуч вздовж Аджибєю 1,5 — 2 км до дачних садиб нижче Лісного; праворуч вверх по Дар-Богаз і далі по 202 маршруту 9 — 10 км з виходом вище Лісного). 13-20 вийшли по маршруту праворуч, по маршруту багато стежок і доріг, які не відповідали нанесеним на карту і напрямок не відповідав напрямку трас за компасом. І в 15-30 ми опинилися на верхівці лісистої гори, з полянами лугових трав та квітів, заростів квітнучого терену і трьома дорогами стежками різного напрямку. Після 30 хв. перерви з розвідкою доріг Влад прийняв рішення йти в північно-західному напрямку, що вивів нас через поляну з джерелом Такет до дачних садиб біля Переваловки. Пройшовши дачі, потім під ЛЕП, ми зайшли в центр Перева-лівки біля вагончика — магазину (17-00).  За півгодини магазин залишився без пива, сухариків, горішків. Ми пішли в сторону Лісного, та зустріли вже більший магазин, де поповнили провіант і далі в дорогу (18-00). Так як від Перевалівки до Лісного 5 — 6 км, вирішили не робити крюк, а йти 199 маршрутом, але пройшовши лісом , не знайшли води і розворотом вийшли до Лісного. Пройшли з кілометр за село і розбили табір біля р. Суук-Су (20-30). Табір поставили вже в темноті і підійшли троє п’яних хлопців, під прикриттям 2 дівчат намагалися спричинити конфліктну ситуацію. Та завдяки рішучим діям Роми, їм довелося піти ні з чим, а ми вже готові були до різних неприємностей. Але все обійшлось і ніч та ранок пройшли спокійно.

— пройдено приблизно 25 км (по карті без врахування перепадів висот)

— час в дорозі з привалами 11год 30 хв.

3.05 10 Третій день на маршруті. О 6-30 підйом, сніданок, в 8-40 вихід. Пішли вгору проти течії Суук-Су, минули стежку ліворуч, дійшли до пам’ятника партизанам (9-20) з напівзірваною табличкою. Тут зробили кілька фото, й далі дорога повела ліворуч і вверх, пройшли біля джерела (набрали води) і в (10-40) вийшли на хребет за г. Кошка з мальовничим видом на Судак, море та навколишні гори. Після фото сесії пішли далі на захід, минули ліворуч район «т/с Ай-Серез» і спустилися до «т/с Маски». Тут зробили фотки (13-10) на фоні вимірювача рівня опадів і не заходячи на саму стоянку Маски, пішли на Ворон. В 13-50 дійшли розвилки з оригінальною лавочкою з дахом (праворуч на Зємлянічноє), пішли ліворуч. В (15-45) дійшли Ворона, де Влад  оголосив привал до ранку. Ворон — це великі, майже футбольні поля, розділені невеликими, але повноводними струмками та невелике джерело, є залишки фундаменту від якихось будівель. На Вороні ми купалися та прали одяг. Під вечір змінилася погода: похолодало, почався вітер, нагнало хмар, але обійшлось без дощу і вранці погода покращилась.

— пройдено приблизно 14 км (по карті без врахування перепадів висот)

— час в дорозі з привалами 7год 05 хв.

4.05.10 Четвертий день. (6-30) підйом, (8-35) вихідна маршрут. Спочатку стежка йде на підйом лісом через г. Айваз-Кая, а потім невеликими перепадами виходимо на перевал Нижній Шелен (10-00) З якого відкриваються прекрасні види на долину та витоки р. Комурлюк . Кумурлюк переходимо під акомпанемент жаб’ячого співу. Переходимо дорогу Громівка (Шелен) — Поворотне (Айланма) і йдемо вгору на Верхній Шелен, звідки відкриваються мальовничі види на Н. Шелен, р. Кумурлюк, селище Морскоє, навколишні гори з одинокою скалою. Далі йдемо лісом і через півтори години (10-55) доходимо до пам’ятників партизанам, робимо фото и йдемо далі. Ще за півтори години виходимо на кам’янисті  схили г. Сорі (12-30), звідки видно селище Зелєногорьє, Приветноє , море, далі в тумані Карабі яйла. Після чергової фотосесії лісом спускаємося до джерела Павло-Чокрак (14-00) і на стоянці Верхній Кок-Асан стаємо на обід. Після робимо невеликий перехід і в долині річки Кок-Асан-Узен (16-30) стаємо на ніч. Наш намет заступив на чергування.

— пройдено приблизно 16,5 км (по карті без врахування перепадів висот)

— час в дорозі з привалами 7год 55 хв.

5.05.10 П’ятий день походу. Наш намет чергує, встали ми (05-20), рано встала вся група бо було дуже холодно. (8-00) вийшли на маршрут. Пройшли стоянку Нижній Кок-Асан, зробили фото біля вивіски «стоянка Нижній Кок-Асан» і пам’ятника та пішли на підйом. О (9-30) дійшли перевалу Алакат-Богаз. Звідти пішли на захід в обхід гори Шуврі-Кая і до (10-45) дісталися Каллістону. Знову фотосесія  і різкий підйом на скалистий пригірок гори Хріколь (11-25) з мальовничими видами на море, селище Привітне, водосх. Пашала. А ми вперед і вгору і (12-20) виходимо на прохід Малі ворота, потім підйом на Карабі і біля джерела обід (13-00) останнє чергування нашого намету. в(16-00) піднялись на Карабі — яйла через г. Кутур-Кая. По Карабі пішли по азимуту, без стежок, пройшли г. Кенгеч-Оба, з туром, далі трішки по стежці до печери Мамина. Після печери стежка зникла, ішли по камінні та траві, обходячи карсти, в далині видніла метеостанція. Обігнули Кара-Тау, пішли на південний захід та вже по дорозі, до розщелини, що вела на спуск, дійшли о (19-40). Далі вниз по дорозі стоянки Східний Суат дісталися вже по темному (20-20)

ДОВІДКА: Караби́-яйла́ (укр. Карабі-яйла, крымскотат. Qarabiy yayla, Къарабий яйла) — горный массив (яйла) в составе Главной гряды Крымских гор, самая восточная из больших яйл Крыма. Средняя высота массива около 1000 м над уровнем моря, высшая точка гора Тай-Коба имеет высоту 1262 м. Площадь Караби-яйлы около 120 км², это самая обширная из крымских яйл. От соседних горных массивов Караби-яйлу с запада отделяют долины рек Суват и Бурульча, с востока — реки Тана-Су и Биюк-Карасу. Караби-яйла состоит из двух частей: большего по площади нижнего плато и расположенного на юго-западе верхнего плато, известного также под названием Кара-Тав (Кара-Тау). Караби-яйла отличается обилием разнообразных карстовых полостей — пещер, колодцев, шахт, воронок. Благодаря этому она очень популярная среди спелеологов. Многие пещеры доступны обычным туристам, их можно посещать без специального оборудования. Расположенные на Караби шахты Солдатская (глубина 515 и) и Нахимовская (около 400 м) занимают первое и третье место на Украине по глубине. На территории Караби-яйлы расположено несколько заказников и памятников природы государственного значения.

— пройдено приблизно 28 км (по карті без врахування перепадів висот)

— час в дорозі з привалами 12год 20 хв.

6.05.10 Шостий день походу. Підйом (6-40) фото сесія по Суату. Вихід (10-10), пішли вздовж джерела Суат, урочище Водопой, потім ліворуч вгору і по маршруту  161 147, через струмок Сулух-Оба, дісталися річки Партизанська. Від р. Партизанської пішли вверх проти течії (11-00), перевалили хребет і спустились на р. Бурульча (11-35). Тут знову вверх проти течії, потім по хребту (12-00) з невеликими скалами дісталися Долгоруковської — яйли( 12-50). Минувши балку зі ставками, в (13-30) дійшли стоянки Буковий кордон та будинку лісника. Тут Влад вирішив не йти зразу вниз, а пішли по яйлі до другого спуску, що біля г. Чалбаш. В(14-40) розпочали спуск і вже в (15-50) ставали на стоянку біля Малинового струмка, неподалік селища Перевальне.

ДОВІДКА: Долгору́ковская яйла́ (Субатка́н-яйла́); укр. Долгоруковська яйла, Субаткан-яйла, крымскотат. Suv Batqan yayla, Сув Баткъан яйла) — горный массив (яйла) в насоставе Главной гряды Крымских гор. Состоит из двух структурный массивов: нижнего 560—1025 метров над уровнем моря, и верхнего, представленного возвышенностью Тырке-Яйла 1000—1287 метров над уровнем моря, сложенных, в основном, мраморовидными известняками.

На востоке глубокой долиной реки Бурульча яйла отделена от соседнего массива Караби-Яйла, на западе обрывается крутыми каменистыми склонами к долине Салгира. На юге граничит с массивом Демирджи-яйла (соединяется с ним узким хребтом возвышенности Тырке-яйла), на севере же постепенно понижается и переходит в долину между Главной и Внутренней грядами Крымских гор. В южной части яйлы протекает небольшая река Суботхан. Высшая точка — г. Буки (1023 м). Исторически плоскогорье носило название Субаткан-Яйла по названию протекающей по нему речки Субаткан (Суботхан). В начале XX века вошло в употребление название Долгоруковская яйла по имени землевладельцев Долгоруковых, которым принадлежали земли в долине Салгира, примыкающие к яйле с запада.

— пройдено приблизно 16,5 км (по карті без врахування перепадів висот)

— час в дорозі з привалами 5год 40 хв.

7.05.10 Постпоходний день. Після сніданку частина групи, зібравши наплічники, пішла на тролейбус в Перевальне і поїхали в Алушту на море. Взяли шампанського та вина та на міському пляжі Алушти відмітили похід, купалися, засмагали. Море було відносно тепле, але було багато медуз. До (15-30) повернулись в Сімферополь, і в (16-50) поїхали на Суми. Я знову їхав окремо від основної частини групи, тобто скромно і нічого цікавого.

8.05.10 О (7-35) нас теплою погодою зустрів вокзал Суми. На пероні розпрощались до зустрічі в черговий четвер, з обміном з обміном фотографій і вражень.

загалом на маршруті — 106,5 км (по карті без врахування перепадів висот)

час  в дорозі — 47 год 25 хв.

СКЛАД ГРУПИ:

1 Влад.

2 Рома.

3 Марина.

4 Юля.

5 Антон.

6 Оля.

7 Коля.

8 Катя.

9 Діма.

10 Лєна

11 Міша.

12 Юра.

13 Саша.

14 Женя.

15 Сєргєй

16 Сєргєй.

17 Андрєй.

18 Ну і як же без мене.

12.05.10 писав Ніколаєнко В. М.

звіт є суб’єктивним,  пропозиції,

відгуки пишіть в коментарях.

Похід 2009

Українські Карпати – один з наймальовничіших куточків України. Щорічно він манить тисячі туристів з різних регіонів держави. До цієї когорти відноситься і туристичний сімейний клуб очолюваний лікарями Ніколаєнко м. Суми. Ми їдемо в Карпати, щоб споглянути неповторні краєвиди, вдихнути цілюще гірське повітря, попити найсмачнішої води із чистих джерел і потоків. Нас вабить в гори прагнення побути ближче до первозданної природи, перевірити себе на витривалість на крутих підйомах,  в хвилини негоди, підкорити нові вершини, відчути лікоть справжнього друга у час випробувань.

Туриста, який піднімається на Чорногору, вражають альпійські краєвиди: височенні кам’янисті або порослі зеленим пухнастим килимом альпійки вершини, глибоченні долини, утворені древнім льодовиком і зарослі мало прохідними килимами альпійки і полянами некошених від дня створення світу трав, круті ущелини з випинаючими ребрами кам’яних складок, мереживо плаїв і чіпашів по хребтах та схилах, веселі потічки з кришталево чистою водою. Крізь мерехтливу синяву за кожним поворотом плаю відкриваються казкові краєвиди. Тут п’янке повітря і неосяжні простори.

Опис маршруту

1.08.09 виїхали з Сум поїздом Харків – Трускавець об 11-09.

2.08.09 в 3-30 прибули до Львова, до 6й години побули на вокзалі. здали рюкзаки в камеру схову, а потім пішли на екскурсію по Львову, з заходом в пузату хату, де ми наїлися від пуза. Екскурсія включала відвідини таких місць: Площа ринка, ратуша (з оглядом міста), костьол Кармелітів, костьол Стрітення, Арсенал, порохова вежа, Високий замок, Вірменський собор, костьол Єзуїтів, монастир Бернардинців, палац Потоцьких та багато інших історичних місць та пам’яток. В 15-20 сіли на рахівський поїзд, доїхали до Франківська, а звідти маршруткою до Верховини, де в 22-00 на березі Черемошу за автовокзалом поставили намети.

3.08.09 Вранці до нас приєдналась сім’я брата, що добиралась іншим маршрутом. О 12-00 «втрамбувалися» в автобус Верховина – Буркут і доїхали до повороту на Дземброню. Перехід від повороту на Дземброню (713м.р.м.)  до водоспадів під Вухатим Каменем. 10-10,5 км. Дорога вздовж річки Дземброня. 1,5 км.- зліва трелювальний майданчик та потік Дрестунька з під г. Скрушна (1552м.р.м.), справа – місце для привалу та відпочинку, де ми робимо перепочинок. 3.0 км.- справа сироварня пана Миколи з смачним сиром, вурдою, та бринзою, тут ми беремо бринзу. 3,5 км.- центр с. Дземброня, розвилка доріг і потоків: зліва з південного заходу потік Дзембронька, з заходу потік Дзембрений, а прямо, з північного заходу річка Дземброня, магазин, знову перепочинок – п’ємо пиво з бринзою. Далі йдемо дорогою-стежкою на південний захід між Дзембронькою та Дзембреним. 6,0 км.- полонина Смотрич, хата, стая, вода. Стежка під хату через перелази правіше і через 200 – 300 м. повертає праворуч під гору полониною до висоти 1301м.р.м. Далі стежка заходить в ліс, повертає ліворуч на південний захід і поволі піднімається вздовж відрогу Смотрича до правої притоки Мунчелю, та водоспадів. Звернувши вправо, і перейшовши потік стежка веде на північний захід дещо вище межі лісу. 10 – 10,5 км.- приблизно посередині між 1-ю та 2-ю притоками Мунчелю правіше від стежки, в заростях чорниць, знаходимо місце для стоянки (1590м.р.м.). Розбиваємо табір, вечеря, купання в під Дзембронськими водоспадами. Їмо малину та чорниці, яких повно навколо. Вночі в мене з’являються ознаки алергії (невідомо на що) та висока температура, довелося провести ударну терапію антигістамінними та антибіотиками і до 11ї години я вже був готовий іти.

4.08.09 Перехід від водоспадів(1590м.р.м.)  під Вухатим Каменем до руїн притулку (1750м.р.м.) в витоках Погорільця під Смотрицьким перевалом. 4-4,5 км. Сніданок, згортання табору. Стежкою виходимо на відріг Вухатого Каменю, йдемо з дніпрянами, то ми то вони попереду (вони сьогодні повинні дійти до Попа Івана) повертаємо ліворуч на південний захід і, милуючись неповторними краєвидами Вухатого, та об’їдаючись чорниць, піднімаємось на його вершину (1864м.р.м.). Стежка веде на південь до Смотричського перевалу, а ми йдемо на південний схід на Смотрич (1898м.р.м.), починає накрапати дощ. З високих скал на вершині відкриваються захоплюючі краєвиди, в скалі е печера, але в ній багато сміття. На заході Чорногорський хребет з Чорною Горою, на південному соді хребет Стайки – Явірник, на півночі, ген – ген вдалині г. Кострич (1544 м.р.м.). Стежкою на захід виходимо на Смотрицький перевал, а з нього ліворуч спускаємось до руїн притулку в витоках Погорільця (1750м.р.м.),. Ставимо намети, у мене знову піднімається температура, і я лягаю спати на 2 год. після проведеного лікування. За цей час готується вечеря, періодично зривається дощ, туман закриває від нас Чорнргору. Ми вечеряємо і лягаємо спати, майже цілу ніч іде дощ.

5.08.09 Перехід від руїн притулку (1750м.р.м.) в витоках Погорільця під Смотрицьким перевалом до прикордонного КПП Шибене. 16-16,5 км. Сніданок (єдиний раз використовуємо пальник), гігієнічні  процедури в витоках Погорільця, згортаємо табір, при цьому дощ періодично припиняється, але складаємо намет вже під ливнем. Піднімаємось на Смотричський перевал і йдемо на захід, далі стежкою що ліворуч траверсує г. Бальзатул (1851м.р.м.) виходимо на Чорногорський хребет, повертаємо на південь. Йдемо в тумані, видимість обмежена, сильний боковий вітер та дощ, ми добряче промокли, в добру погоду чудово видно розвалини оригінальної споруди астрономічної обсерваторії на вершині гори. Крутий і затяжний підйом. 4,5 км.- Чорна Гора, або Піп Іван (2028 м.р.м.). Ми піднялись на двотисячник! Залишки обсерваторії «Білий Слон», яка, доречі, давала самі точні прогнози погоди для карпатського регіону. Назва гори походить від скелі, яка колись стояла на вершині і нагадувала монаха в рясі. В результаті процесів природного руйнування тепер від тієї скали залишилася купа каміння. Біля обсерваторії стоять дніпряни, з якими ми піднімалися вчора, табір не згортають (в їх планах іти на Говерлу), вони в роздумах куди йти? Із вершини (в хорошу погоду) відкриваються захоплюючі краєвиди. На сході хребет Стайки (1743 м.р.м.) – Явірник (1374 м.р.м.), а далі через долину Чорного Черемошу  Гринявські полонини з вершинами Скупова (1579 м.р.м.), Розтицька (1514 м.р.м.). Ще далі, на південний схід – вершини Роднянських та Мармароських Альп. На південному заході, на кордоні з Румунією (17км.) височіє конічна вершина г. Стіг (1651 м.р.м.), під якою переховувався від поляків ватажок опришків Довбуш. Стежкою на південний схід виходимо в напрямку перешийку  між Чорною Горою та г. Шурин (1772 м.р.м.) на східних схилах якої знаходиться о. Марічейка.  8,0 км.- окраса Карпат — озеро Марічейка. За легендою воно утворилося із сліз красуні Марічки, коли вона оплакувала смерть коханого Іванка. Дощ перестає. 9,5 км.- полонина Веснарка (1500 м.р.м.) сформована внаслідок господарської діяльності на схилах Шурина. Колиба, стая, вода, сир, бринза, вурда. Дощ перестав, ми знімаємо дощовики, купуємо бринзу, йдемо далі і висихаємо. Дорога – стежка іде в південному напрямку лісом, місцями круто вниз до злиття річки Погорілець та потоку Шибений.  13,0 км.- р. Погорілець (896 м.р.м.), трішки відпочиваємо, далі йдемо вулицею, в магазині поповнюємо припаси, реєструємося на КПП.  16,0 км.- КПП прикордонної застави Шибене (850 м.р.м.), знаходимо місце для стоянки, (на приватній території з дозволу господарів) розбиваємо табір, купаємося в Черемоші, вечеряємо.

6.08.09 Переїзд: КПП прикордонної застави Шибене (850 м.р.м.) – с. Зелене (764 м.р.м.), (присілок Валево); перехід с. Зелене — урочище Зміїнське Мале (1273 м.р.м.). Переїзд – 9 – 10 км., перехід – 4,5 — 5 км. Згортання табору. Частина нашої групи вирішила зійти з маршруту, ми разом сідаємо на перший автобус Буркут – Коломия о 6-30, 7 чоловік виходить у присілку Валево, а 5 їдуть далі. Виходимо в с. Зелене присілок Валево, поки їхали знову розпочався дощ, доводиться знову одягати дощовики. Переходимо Чорний Черемош по підвісному мосту і піднімаємося в гори. Йдемо спочатку лісом, потім вирубками і малинником, підіймаємося на першу полонину. За цей час дощ поступово припиняється, по дорозі їмо малину, вона вродила дуже рясно, зриваємо жменями. Проходимо мимо покинутого «високогірного» подвір’я, піднімаємося ще трішки вгору і ми на полонині, де господарі люб’язно дозволили зупинитися. З полонини чудові краєвиди на Гринявські гори, Чорногорський хребет. Розбиваємо табір, відпочиваємо. Після обіду спускаємося до потічка Зміїнки за картою (гуцули називають Ростицький). Тут каскад водоспадів, навіть мініатюра кримського Гейзера, купаємося. Під час спуску і підйому проходимо по чорницях та брусницях, поповнюємо запас вітамінів. Повернувшись готуємо вечерю і лягаємо спати. Під вечір почав моросити дощ, який з переривами ішов до ранку.

7.08.09 Стоянка, день відпочинку. 0 км. Погода добра, сонце. Два рази був 10-хвилинний дощ. Група займалась збиранням грибів, ягід та трав. А я вирішив зробити радіалку на г.Скупову за 7 км від стоянки, але перепад висот невеликий ішов по головному Гринявському хребту і повернувся за 4 год. 10 хв. Особливості дороги: ішов дійсно по гірській дорозі навколо повно чорниць та їх збирачів, праворуч —  відкрита вся панорама Чорногори, ліворуч – Замагора, Голови Красноілля. Скупова. З вершини Скупової відкривається чудова кругова панорама, оскільки всі ближні навколишні гори значно нижчі. На заході долина Чорного Черемошу, на сході – Білого Черемошу, далеко на півночі Верховина, а на північному сході с. Устєріки, де зливається Білий та Чорний Черемош. На півдні на кордоні з Румунією витоки Чорного Черемошу та знамениті буркутські мінеральні джерела, де лікувалася Леся Українка.

8.08.09 Перехід: урочище Зміїнське Мале (1273 м.р.м.) – смт. Верховина (635 м.р.м.) – 14 км. Переїзд смт. Верховина – перевал Буківець (810 м.р.м.) -20 км. Перехід перевал Буківець – г. Писаний Камінь (1221 м.р.м.) – 7,5 км. Сніданок, згортання табору. Від другої колиби на полонині Зміїнська Мала в північно-східному напрямку виходимо до г. Зміїнська (1356 м.р.м.) з якої відкривається чудовий краєвид на Верховину, а далі в північно-західному напрямку Полонинським хребтом.

4,5 км.- полонина Кринта і перед вершиною Кринта (1353 м.р.м.) стежка праворуч вниз в північно-східному напрямку. Під вершиною, зліва від стежки, джерело з дуже смачною водою. Спуск до с. Замагора серпантинною стежкою в лісі.  6,5 км.- с. Замагора з пологим підйомом до відрогу г. Магура (1116 м.р.м.).  9,5 км.- магазин під хребтом Магура з холодним пивом, а далі спуск до Верховини

14 км.- смт. Верховина. Купуємо продукти. 17-00 останній автобус в Косівському напрямку до перевалу Буківець – 20км.Виходимо на зупинці в с. Буківець біля церкви з прикметним входом, зробленим в вигляді веранди на високих сходах. З зупинки підйом грунтовою дорогою в східному напрямку. Нам трішки підвезло, в прямому і переносному значенні, близько 3 км  їхали бусиком, гуцули самі зупинилися та запропонували довезти. Вставши біля їхнього обійстя пройшли ще з півкілометра  ми звернули праворуч і піднялися на перемичку між Капілашом та Писаним. Було вже 8 вечора і за плечима 17 км шляху ставити намети і вечеряти в сухом’ятку. Джерело було метрів 200 вниз.

9.08.09 Перехід: г. Писаний Камінь – перевал Буківець – 7,5 км. Переїзд: перевал Буківець – м. Косів – 16 км. Вранці лишивши чергових в таборі зробили радіалку (1 км.) на Писаний камінь.

г. Писаний Камінь (1221 м.р.м.). З Писаного Каменю відкривається незабутня панорама навколишніх Покутсько-Буковинських гір, Чорногори, Чивчинських та Гринявських верхів і полонин. Не раз милувалися звідси ними М. Грушевський, Ію Франко, М. Коцюбинський, Г. Хоткевич, Б. Лепкий… Ще й тепер серед численних написів на скалі можна знайти дещо уже побляклі автографи О. Кобилянської, В. Стефаника, О. Маковея… Не раз перебував на ньому і Олекса Довбуш. Розказують, що якось він закопав тут великі скарби, але щоб ніхто до них не добрався, відколов він у Чорногорі на Попі Івані величезну брилу, на плечах приніс її і привалив нею золото, срібло і самоцвіти…

Повертаємо за 2 год. снідаємо збираємо табір і йдемо в сторону Капилашу. Лісовою стежкою траверсуємо Копилаш з півночі, а далі у північно-західному доходимо до перевалу. Звідти автобусом доїжджаємо в м. Косів – центр гуцульського мистецтва та побуту. Кінець походу!

Опис написаний у співавторстві з братом.

Використана інформація:

— Володимир Собашко «Дорогами і стежками Карпат» 2003

— топ карта Туристичні стежки Чорногори 1: 50 000

— www.KARPATY.COM.UA

16 серпня 2009

звіт

про похід

«по двох яйлах до моря»

проведений

30 квітня – 9 травня

2009 року.

звіт про похід по двох яйлах до моря

Взявши відпустки, відгули і просто прогулюючи школу вирішили відвідати, як потім з’ясувалося, холодний дощовий Крим. Нас 4 туристів любителів:я мої дружина та донька і племінник.

30,04,09 21-30 виїхали з Сум поїздом Суми – Сімферополь. З половину пасажирів потяга були з наплічниками, їхати нам було комфортно, так як квитки були в купейний вагон.

1.05.09 11-40 з невеликим запізненням ми прибули в Сімферополь. Крим зустрів нас холодною погодою та дощем. Довелося терміново знімати шорти та

футболки та вдягати осінню одіж. Взяли квитки на тролейбус до Ангарського перевалу,  в якому, до речі, лише 4 пасажири були без наплічників.

В 14-45 були на перевалі, знову почався дощ, одягнувши ще й дощовики, ми вирушили на Букову поляну.  До поляни дійшли в 16-00, там було більше 50ти палаток. Нам дісталося в спадок від квадроциклістів місце та вогнище в середині поляни, якраз біля джерела. Щойно ми почали ставити палатку, з Чатир-Дагу зійшов туман, що не було видно далі трьох метрів. Але туман періодично розходився, і ми з Артьомом , визначивши азимут, пішли на Кутузовське озеро. Вийшли ми точно на озеро, обійшли його , зробили кілька знімків і також по азимуту повернулися назад.

Ввечері пішов дощ, було холодно, туман. Ми смачно повечеряли біля вогнища і залізли в палатку, забилися в теплі спальники, чекати «з моря погоди».

2.05.09 Встав о 6-30,  розпалив вогнище, повісив казанки з чаєм та кашею. Почали вставати інші. Я почав збирати спальники, палатку і тут почався дощ, який не переставав до завтрашнього ранку. Ми поснідали і знову полізли в палатку. Періодично вилазячи з палатки, я спілкувався з туристами, які щойно сходили з Чатир-Дагу, дізнався, що там дощ, вітер, холод. Але цілий день лежати в палатці – не для нас. І об 11-00 я та Артьом  без наплічників пішли на Еклізі — Бурун (1527м). За 50 хв. вийшли на верхнє плато. Йшли в тумані і орієнтуватися на стежці допомагали тури (кам’яні гірки), ми в кожен додавали по своєму камінчику. По плато йшли по добре протоптаній стежці, інколи проходячи сніжники

До вершини Еклізі дійшли по плато за 40 хв. Ішли по сильному дощу, вітру, інколи був сніг, град. ( але все це була мініатюра нашої минулорічної Чорногори). По дорозі зустрічали групи туристів, що йшли з нижнього плато, деякі обіцяли що нам на Еклізі буде жарко. На Еклізі крім вершини ми нічого не побачили, лише найближчі скелі, бо кругом був туман. Назад до табору прийшли за 50 хв. На поляні в періодах затишшя дощу обсохли на вогнищі, повечеряли і лягли спати з надією на хорошу погоду.

3.05.09 Вставши знову о 6-30 за палаткою було сонячно, ми витягли мокрі речі, спальники, тент розвішали по гіллях (як і сусіди по поляні). Швидко поснідали, зібралися (бо почали находити хмари) і в 9-30 вийшли на Чатир-Даг. Знову з’явився туман, але хоч не капало, за 1-15 дійшли до верхнього плато, пішли на Ангар-Бурун (1454 м). По дорозі пройшли старий підйомник, зруйнований радар і в11-30 зійшли на Ангар – Бурун.

Після Ангар-Буруну спустилися на нижнє плато і направилися до Тисової ущелини. Яку проминули, якби на туристи з Запоріжжя, що показали вхід в ущелину. В 13-00 ми почали спуск по ущелині, почався дощ, довелося знову натягати дощовики. Але, незважаючи ні на що, Тисова ущелина виявилася дійсно чудовим витвором природи, ми навіть дослідили невелику печеру в ущелині.

З Тисової ущелини спускалися не по находженій стежці, а напряму вниз, це був екстрім, але ми благополучно дійшли до нижньої стежки. По нижній стежці пройшли джерело, дві річечки, кілька полян з палатками туристів і в 16-00 дійшли Ангарського перевалу. Поласували пивом на перевалі, і в 16-15 пішли вгору на поляну МАН. Підйом був тяжким, бо пройшли вже достатньо. Пройшли та сфотографувалися біля обеліска будівельникам дороги. Пішли мимо саду якихось фруктових дерев, густо вкритих лишайником.

В 17-45 дійшли поляни МАН і розбили табір над річечкою Дємєрджи. Сили лишилися щоб розгорнути табір, зварити поїсти, покупатися в холодній воді Дємєрджи та лягти спати. За цей день ми пройшли 12 км (за картою) за 7 годин.

4.05.09 Після вчорашнього переходу спали до 9ї години. Зранку поїли, зібралися і об 11-00 вирушили на Пд.. Дємєрджи. Збиралися йти по верхній дорозі, але десь не туди повернули і пішли по нижній (№ 130 маршрут), дуже тяжко піднімалися до розвилки. Під розвилкою знову з’явився густий туман, нас обігнала група на квадроциклах, а на самій розвилці почався ще й дощ. В 13-15 на розвилці дощ туман, перекусили, одягли дощовики і поповзли по гіпотенузі на Пд. Дємєрджи. Мимо нас повернулися квадроциклісти. Близько другої години ми були на вершині Пд. Дємєрджи, а вже о14-00 фотографувалися на скелях над Лучістим. Туман періодично розходився і ми могли бачити Алушту, Лучісте і море. Далі вирішили спуститися через Долину привидів в с. Лучістоє. Долина привидів- ще один чудовий витвір природи в Криму. Спускалися до села ми аж 3 години, по дорозі фотографуючи все навколо.

В 17-00 були біля магазину села Лучістоє. В селі купили зошит, ручку, голки, котушку (бо забули взяти), печива, соку та пива. Трішки відпочили і в 17-30 вирушили по №131 маршруту до водоспаду Джурла. Перехід був тяжким, постійно, помірно вгору, йшли 2,5 години і в 20-00 були біля водоспаду Джурла. Дійшли змучені, почало темніти, холодало, зібрані дрова сирі не давали полум’я, щоб закипіла вода, в пальнику газ не хотів горіти. Довелося їсти в сухом’ятку і лягти спати під шум водоспаду Джурла. За цей день пройшли 13,5 км (за картою) за 9 годин.

5.05.09 Цей день значився в наших планах, як резервний і тому ми спали до9-00 години. День виявився сонячним та найтеплішим за час нашої мандрівки. Ми купалися в Джурлі, облазили навколишні скелі. Я десь вичитав про печеру Джурла трішки вище водоспаду і ми вирішили її знайти. Але пройшовши річку-джерело Чабан-Чухрак і течію Джурли до гаті, що біля т\с Джурла , ми печери не знайшли. День пройшов чудово з активним відпочинком.

6.05.09 Вставши о 8-00 годині поснідали і в 10-30, розпочали спуск по Джурлі, Алаці. На самому початку маршруту втопили фотоапарат і тому далі знімали лише відеокамерою. Пройшли невелику відстань і зустріли туристів, що повертаються, вони сказали, що далі можна пройти лише з вірьовками. Дійсно, були глибокі обриви. Але ми вирішили іти далі, обходячи обриви ліворуч. Це був ще один екстремальний спуск, місцями ми ставали альпіністами, без страховки. Спершу спускався я, хапаючись за каміння та уступи, потім спускали доньку, потім наплічники, потім Оксана та Артьом. З 5ти км відстані до 16го км, перший км зайняв 3 години — половину нашого шляху. Далі 4 км ми пройшли за 3 години вже по стежині. Цей день був найкращим, ми пройшли місця, де рідко бувають люди, бачили різноманітні водоспади, деякі вищі та потужніші Джурли. В одному з них ми купалися, він не стікав по скалі, а вода падала на голову. Зустрічали гігантський виноград-ліани (місцевості схожі на тропічні джунглі) Біля одного з водоспадів стояла стаціонарна хижка. Ми пройшли до кордону 16 км бачили всі водоспади, але який з них Гейзер, не визначили. І ще ми не знайшли Кам’яних грибів і вже біля 16 км зрозуміли, що вони десь збоку, але в нас вже не було ні часу ні сил їх шукати. Щойно вийшли на дорогу, нас забрав мікроавтобус і за 10 грн з кожного ми приїхали в Алушту. В Алушті дізналися про страйк тролейбусників, але маршрутки ходили кожні 10-15 хв., тобто виїхати можна. І ми відправилися до кемпінгового містечка, що за годину ходьби від автовокзалу. В кемпінговому містечку поставили палатку, нам показали, де брати прісну воду і ввечері вже забігали в холодну морську воду. На березі моря не було дров, ми користувалися лише пальником, а то думав доведеться балони газу вести в Суми.

7.05.09 Наш другий резервний день. Перша половина дня була сонячна тепла, ми загоряли, кілька разів купалися в морі, ходили на набережну в Алушту накупили сувенірів, дегустували вино. Після обіду погода різко змінилася — похолодало, з’явився вітер, натягувало на дощ і ввечері пішов дощ.

8.05.09 Проснулися ми о 7-00 годині під акомпанемент дощу, під дощем варили кашу, збирали речі. В 9-00, натягнувши дощовики, пішли в Алушту на автовокзал. Зразу ж сіли в мікроавтобус і в 10-30 були в Сімферополі. Дощ періодично припинявся і починався знову. В 13-36 поїздом Сімферополь – Мінськ відправилися додому.

Суми 13.05.09