Відпустка випала на травневі свята. Була мета пройтися Горганами, але з групою не склалося (хвороба, робота та ін.). Тож знайшов на бродязі повідомлення від Влада Охріменка і вирішив приєднатися до його групи, піти в Крим.
ДОВІДКА: КРИМСЬКІ ГОРИ — гірська система на півдні Кримського півострова. Простягається на 180 км. з півд.-зах. на півн.-сх., від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма з крутими південними і пологими півн. схилами: Головне, Внутрішнє і Зовнішнє. Внутрішнє і Зовнішнє — це класичні куести. Переважні висоти 700—1200 м, макс. 1545 м (г.Роман-Кош).
30.04.10 О 20-й годині почала збиратися група на залізничному вокзалі. В 21-15 почали сідати в вагони, я їхав окремо від основної частини групи, тобто скромно і нічого цікавого.
1.05.10 Прибули в Сімферополь в 11-30 квитки на Старий Крим були лише на 15-15. Цей час посвятили прогулянкам по місту та відпочинку в парку. До Старого Криму доїхали в 17-00 зробили фото під знаком «Сурб-Хач 4». До монастиря дійшли в 18-10, за півгодини пройшли екскурсією по монастирю, побували на служінні, набрали води з місцевого джерела. За годину ходу від монастиря дійшли (19-45) до «т/с Лесная глушь», де й поставили табір, розвели багаття і була перша похідна вечеря.
ДОВІДКА: Монастир Сурб-Хач. У глибині лісу на південному заході від Старого Криму знаходиться вірменський монастир Сурб-хач. Назва перекладається як Святий хрест, його пов’язують з древнім хачкаром (кам’яним хрестом) VI століття, який був вивезений до Криму з древньої вірменської столиці Ані в XIII столітті.
Монастир являє собою цілий комплекс, в якому були і оборонні, і господарські споруди, а також бібліотека і навчальний заклад для хлопчиків. Тут готували священиків для всієї вірменської діаспори на захід від Криму — для Литви, Польщі, Молдови, Болгарії і країн Західної Європи. Усього в околицях Старого Криму було 4 вірменських монастиря.
Гірськими стежками можна пройти і до руїн інших споруд. Чудові джерела, водоспади, багаті плодами ліси і вершини з приголомшливими видами усе ще мало відомі серед туристів.
Монастир Сурб-Хач є єдиним збереженим монастирським комплексом Вірменської Апостольської Церкви XIV-XIX столітті на території України.
— пройдено приблизно 6,5 км (по карті без врахування перепадів висот)
— час в дорозі з привалами 2год 45 хв.
2.05.10 Другий день походу. Черговий встав о 6-00, вся група о 7-00. Після сніданку зібралися і в 9-00 вийшли на маршрут. По дорозі зустріли групу що складалась аж зі 102 туристів. Проходження цієї групи нагадувала прольот саранчі, після них не лишилося дров, води, вільної полянки. В 10-20 вийшли на відкриті схили г. Лиса зробили кілька фоток. А в 10-45 вийшли біля «т/с Френк-Мезер», що була праворуч. Звідси відкривалася панорама навколишніх гір, зі скалами серед лісу, видно дитячий табір, Лєсноє, Пєрєваловка, а далі проглядається Судак. Після невеликого перепочинку спустилися вниз в долину річки Аджибєй. Вздовж потічка дійшли до балки Дар-Богаз, де й стали на обідній привал (11-55). (звідси ліворуч вздовж Аджибєю 1,5 — 2 км до дачних садиб нижче Лісного; праворуч вверх по Дар-Богаз і далі по 202 маршруту 9 — 10 км з виходом вище Лісного). 13-20 вийшли по маршруту праворуч, по маршруту багато стежок і доріг, які не відповідали нанесеним на карту і напрямок не відповідав напрямку трас за компасом. І в 15-30 ми опинилися на верхівці лісистої гори, з полянами лугових трав та квітів, заростів квітнучого терену і трьома дорогами стежками різного напрямку. Після 30 хв. перерви з розвідкою доріг Влад прийняв рішення йти в північно-західному напрямку, що вивів нас через поляну з джерелом Такет до дачних садиб біля Переваловки. Пройшовши дачі, потім під ЛЕП, ми зайшли в центр Перева-лівки біля вагончика — магазину (17-00). За півгодини магазин залишився без пива, сухариків, горішків. Ми пішли в сторону Лісного, та зустріли вже більший магазин, де поповнили провіант і далі в дорогу (18-00). Так як від Перевалівки до Лісного 5 — 6 км, вирішили не робити крюк, а йти 199 маршрутом, але пройшовши лісом , не знайшли води і розворотом вийшли до Лісного. Пройшли з кілометр за село і розбили табір біля р. Суук-Су (20-30). Табір поставили вже в темноті і підійшли троє п’яних хлопців, під прикриттям 2 дівчат намагалися спричинити конфліктну ситуацію. Та завдяки рішучим діям Роми, їм довелося піти ні з чим, а ми вже готові були до різних неприємностей. Але все обійшлось і ніч та ранок пройшли спокійно.
— пройдено приблизно 25 км (по карті без врахування перепадів висот)
— час в дорозі з привалами 11год 30 хв.
3.05 10 Третій день на маршруті. О 6-30 підйом, сніданок, в 8-40 вихід. Пішли вгору проти течії Суук-Су, минули стежку ліворуч, дійшли до пам’ятника партизанам (9-20) з напівзірваною табличкою. Тут зробили кілька фото, й далі дорога повела ліворуч і вверх, пройшли біля джерела (набрали води) і в (10-40) вийшли на хребет за г. Кошка з мальовничим видом на Судак, море та навколишні гори. Після фото сесії пішли далі на захід, минули ліворуч район «т/с Ай-Серез» і спустилися до «т/с Маски». Тут зробили фотки (13-10) на фоні вимірювача рівня опадів і не заходячи на саму стоянку Маски, пішли на Ворон. В 13-50 дійшли розвилки з оригінальною лавочкою з дахом (праворуч на Зємлянічноє), пішли ліворуч. В (15-45) дійшли Ворона, де Влад оголосив привал до ранку. Ворон — це великі, майже футбольні поля, розділені невеликими, але повноводними струмками та невелике джерело, є залишки фундаменту від якихось будівель. На Вороні ми купалися та прали одяг. Під вечір змінилася погода: похолодало, почався вітер, нагнало хмар, але обійшлось без дощу і вранці погода покращилась.
— пройдено приблизно 14 км (по карті без врахування перепадів висот)
— час в дорозі з привалами 7год 05 хв.
4.05.10 Четвертий день. (6-30) підйом, (8-35) вихідна маршрут. Спочатку стежка йде на підйом лісом через г. Айваз-Кая, а потім невеликими перепадами виходимо на перевал Нижній Шелен (10-00) З якого відкриваються прекрасні види на долину та витоки р. Комурлюк . Кумурлюк переходимо під акомпанемент жаб’ячого співу. Переходимо дорогу Громівка (Шелен) — Поворотне (Айланма) і йдемо вгору на Верхній Шелен, звідки відкриваються мальовничі види на Н. Шелен, р. Кумурлюк, селище Морскоє, навколишні гори з одинокою скалою. Далі йдемо лісом і через півтори години (10-55) доходимо до пам’ятників партизанам, робимо фото и йдемо далі. Ще за півтори години виходимо на кам’янисті схили г. Сорі (12-30), звідки видно селище Зелєногорьє, Приветноє , море, далі в тумані Карабі яйла. Після чергової фотосесії лісом спускаємося до джерела Павло-Чокрак (14-00) і на стоянці Верхній Кок-Асан стаємо на обід. Після робимо невеликий перехід і в долині річки Кок-Асан-Узен (16-30) стаємо на ніч. Наш намет заступив на чергування.
— пройдено приблизно 16,5 км (по карті без врахування перепадів висот)
— час в дорозі з привалами 7год 55 хв.
5.05.10 П’ятий день походу. Наш намет чергує, встали ми (05-20), рано встала вся група бо було дуже холодно. (8-00) вийшли на маршрут. Пройшли стоянку Нижній Кок-Асан, зробили фото біля вивіски «стоянка Нижній Кок-Асан» і пам’ятника та пішли на підйом. О (9-30) дійшли перевалу Алакат-Богаз. Звідти пішли на захід в обхід гори Шуврі-Кая і до (10-45) дісталися Каллістону. Знову фотосесія і різкий підйом на скалистий пригірок гори Хріколь (11-25) з мальовничими видами на море, селище Привітне, водосх. Пашала. А ми вперед і вгору і (12-20) виходимо на прохід Малі ворота, потім підйом на Карабі і біля джерела обід (13-00) останнє чергування нашого намету. в(16-00) піднялись на Карабі — яйла через г. Кутур-Кая. По Карабі пішли по азимуту, без стежок, пройшли г. Кенгеч-Оба, з туром, далі трішки по стежці до печери Мамина. Після печери стежка зникла, ішли по камінні та траві, обходячи карсти, в далині видніла метеостанція. Обігнули Кара-Тау, пішли на південний захід та вже по дорозі, до розщелини, що вела на спуск, дійшли о (19-40). Далі вниз по дорозі стоянки Східний Суат дісталися вже по темному (20-20)
ДОВІДКА: Караби́-яйла́ (укр. Карабі-яйла, крымскотат. Qarabiy yayla, Къарабий яйла) — горный массив (яйла) в составе Главной гряды Крымских гор, самая восточная из больших яйл Крыма. Средняя высота массива около 1000 м над уровнем моря, высшая точка гора Тай-Коба имеет высоту 1262 м. Площадь Караби-яйлы около 120 км², это самая обширная из крымских яйл. От соседних горных массивов Караби-яйлу с запада отделяют долины рек Суват и Бурульча, с востока — реки Тана-Су и Биюк-Карасу. Караби-яйла состоит из двух частей: большего по площади нижнего плато и расположенного на юго-западе верхнего плато, известного также под названием Кара-Тав (Кара-Тау). Караби-яйла отличается обилием разнообразных карстовых полостей — пещер, колодцев, шахт, воронок. Благодаря этому она очень популярная среди спелеологов. Многие пещеры доступны обычным туристам, их можно посещать без специального оборудования. Расположенные на Караби шахты Солдатская (глубина 515 и) и Нахимовская (около 400 м) занимают первое и третье место на Украине по глубине. На территории Караби-яйлы расположено несколько заказников и памятников природы государственного значения.
— пройдено приблизно 28 км (по карті без врахування перепадів висот)
— час в дорозі з привалами 12год 20 хв.
6.05.10 Шостий день походу. Підйом (6-40) фото сесія по Суату. Вихід (10-10), пішли вздовж джерела Суат, урочище Водопой, потім ліворуч вгору і по маршруту 161 147, через струмок Сулух-Оба, дісталися річки Партизанська. Від р. Партизанської пішли вверх проти течії (11-00), перевалили хребет і спустились на р. Бурульча (11-35). Тут знову вверх проти течії, потім по хребту (12-00) з невеликими скалами дісталися Долгоруковської — яйли( 12-50). Минувши балку зі ставками, в (13-30) дійшли стоянки Буковий кордон та будинку лісника. Тут Влад вирішив не йти зразу вниз, а пішли по яйлі до другого спуску, що біля г. Чалбаш. В(14-40) розпочали спуск і вже в (15-50) ставали на стоянку біля Малинового струмка, неподалік селища Перевальне.
ДОВІДКА: Долгору́ковская яйла́ (Субатка́н-яйла́); укр. Долгоруковська яйла, Субаткан-яйла, крымскотат. Suv Batqan yayla, Сув Баткъан яйла) — горный массив (яйла) в насоставе Главной гряды Крымских гор. Состоит из двух структурный массивов: нижнего 560—1025 метров над уровнем моря, и верхнего, представленного возвышенностью Тырке-Яйла 1000—1287 метров над уровнем моря, сложенных, в основном, мраморовидными известняками.
На востоке глубокой долиной реки Бурульча яйла отделена от соседнего массива Караби-Яйла, на западе обрывается крутыми каменистыми склонами к долине Салгира. На юге граничит с массивом Демирджи-яйла (соединяется с ним узким хребтом возвышенности Тырке-яйла), на севере же постепенно понижается и переходит в долину между Главной и Внутренней грядами Крымских гор. В южной части яйлы протекает небольшая река Суботхан. Высшая точка — г. Буки (1023 м). Исторически плоскогорье носило название Субаткан-Яйла по названию протекающей по нему речки Субаткан (Суботхан). В начале XX века вошло в употребление название Долгоруковская яйла по имени землевладельцев Долгоруковых, которым принадлежали земли в долине Салгира, примыкающие к яйле с запада.
— пройдено приблизно 16,5 км (по карті без врахування перепадів висот)
— час в дорозі з привалами 5год 40 хв.
7.05.10 Постпоходний день. Після сніданку частина групи, зібравши наплічники, пішла на тролейбус в Перевальне і поїхали в Алушту на море. Взяли шампанського та вина та на міському пляжі Алушти відмітили похід, купалися, засмагали. Море було відносно тепле, але було багато медуз. До (15-30) повернулись в Сімферополь, і в (16-50) поїхали на Суми. Я знову їхав окремо від основної частини групи, тобто скромно і нічого цікавого.
8.05.10 О (7-35) нас теплою погодою зустрів вокзал Суми. На пероні розпрощались до зустрічі в черговий четвер, з обміном з обміном фотографій і вражень.
загалом на маршруті — 106,5 км (по карті без врахування перепадів висот)
час в дорозі — 47 год 25 хв.
СКЛАД ГРУПИ:
1 Влад.
2 Рома.
3 Марина.
4 Юля.
5 Антон.
6 Оля.
7 Коля.
8 Катя.
9 Діма.
10 Лєна
11 Міша.
12 Юра.
13 Саша.
14 Женя.
15 Сєргєй
16 Сєргєй.
17 Андрєй.
18 Ну і як же без мене.
12.05.10 писав Ніколаєнко В. М.
звіт є суб’єктивним, пропозиції,
відгуки пишіть в коментарях.
Оставить комментарий